Дончане несут цветы к уничтоженному мемориалу (фото)
Уничтожив ее, захватчики проявили слабость и страх.
1. У входа в здание где раньше размещался филфак ДонНУ. Дончане все равно приносят цветы.
Фото отсюда.
2. До войны это место украшала мемориальная доска поэту Василию Стусу, уничтоженная российскими оккупантами.
3. Май 2015-го.
4. Наши дни.
Стус умер в камере, которая не сильно отличалась от пыточных подвалов ДНР. И бросили его туда такие же отморозки, что глумятся сейчас над Донецком и дончанами.
Но с поэтами и памятью о них бороться невозможно. Поэты всегда побеждают.
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів'ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.
Василь Стус
pauluskp.com
Блог в соцсетях: Твиттер Вконтакт Фейсбук Гуглоплюс Ютуб Инстаграм