Тема роздержавлення друкованих видань – не нова. Вже більше десяти років вона витає в редакційному повітрі практично всіх друкованих видань країни. У колективах роздержавлення сприйняли з великим ентузіазмом і надією, бо сподівались, що, врешті-решт, позбудуться впливу своїх співзасновників із органів влади. Робити акцент на тому, чому це важливо і для громади, мабуть зайве, адже про справжню свободу слова не тільки працівники редакцій, а й суспільство мріяли вже давно. Що ж лежить в основі Закону України “Про реформування державних та місцевих друкованих засобів масової інформації», чому даний закон конче потрібен нашому суспільству та чому саме наша громада повинна отримати незалежну пресу – спробуємо розібратись разом. Одне із зобов’язань України, взяте перед ПАРЄ ще в 2005 році, – це роздержавлення друкованих ЗМІ (засобів масової інформації). Фактично роздержавлення ЗМІ означає виведення зі складу засновників і співзасновників комунальних і державних друкованих ЗМІ органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Це – одна з найтриваліших реформ у незалежній Україні, яка, все ж таки, почалась з набрання чинності Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» з 1 січня 2016 року. Законопроект пройшов дійсно довгий шлях – його неодноразово повертали на доопрацювання, узгодження та виправлення, адже метою роздержавлення має бути розвиток, а не знищення місцевої та регіональної преси. Саме завдяки такій позиції Президента П.Порошенка 24 грудня 2015 року в Україні був прийнятий один з найепохальніших законів, який ознаменував нове майбутнє нашого суспільства. Та чи всі урядовці зрозуміли, що насправді відбулося? Життя показало, що ні. ВІЛЬНА ЧИ ПІДНЕВІЛЬНА?.. Вихід українських ЗМІ з-під впливу та контролю органів влади є необхідною умовою для утвердження в нашій країні демократичних цінностей. Що на практиці означають ці слова для каховської громади? Свобода слова. У дії. Повна незалежність видання від владних співзасновників, від їхнього тиску та нав’язування потрібної «політики». Це те, якою останні два роки наші читачі почали бачити завжди слухняну владі газету. Насправді ж, навіть Революція гідності та зміна прізвищ на табличках владних кабінетів не змінила ставлення чиновників до преси. Навіть ті критичні матеріали, які публікувала “Каховська зоря”, піддавалися неофіційній критиці, яка виливалась в усні зауваження та телефонні розмови, в яких посадовці “при владі” “пояснювали”, як потрібно комунальній пресі “висвітлювати” події. Так, 22 березня, порушуючи вищеозначений Закон, головного редактора було запрошено на депутатську комісію районної ради для обговорення подальшого роздержавлення. Уважний читач запитає, а в чому є порушення? А в тому, що співзасновники мали вже дати відповідь Держкомтелерадіо щодо їхньої згоди (або ні) щодо роздержавлення газети. Та по факту депутати почали тільки ознайомлюватись з даним питанням, а деякі взагалі й про закон ще не чули. Схоже, що голова райради Т.Тертична та депутат райради (голова Каховської райдержадміністрації) В.Салтиков почали використовувати маніпулювання газетою, адже, на їхню думку, що законами не заборонено — те дозволяється… Гадаю, що це тільки початок конфлікту, бо співзасновники не розділяють сучасних демократичних поглядів Президента, керуючись своїм “совковим” досвідом. Чого тільки варті слова голови районної ради Тетяни Тертичної: «Ви що, думаєте, ми вам так просто віддамо все майно?». А голова районної державної адміністрації Валерій Салтиков взагалі забажав “дивідендів” від комунальної газети, знаючи, що згідно з діючим законодавством редакція сплачувала і сплачує всі податки. СПІЛЬНА ВЛАСНІСТЬ, ЯКОЇ НЕ БУЛО Хотілося б зупинитися на помилкових переконаннях більшості каховчан, а саме, що “Каховська зоря” утримується за рахунок коштів місцевих бюджетів. Якщо коротко — дотації відсутні взагалі. Шоковані? Але так воно й є. Сьогодні колектив «Зорі» обома руками голосує за роздержавлення друкованого видання. Навчившись заробляти гроші й утримувати газету, ми, все ж таки, не можемо самостійно формувати її політику. Адже офіційно співзасновником залишається районна та міська ради, від яких з 2007 року редакція отримала… аж 0 гривень фінансової підтримки і кілька тонн «цінних вказівок». А те майно, яке було начебто внесено в статутний фонд від райради, насправді було майном редакції, купленим за зароблені власною працею кошти, з розрахункових рахунків редакції, яке комісія від співзасновника за усним «договорняком» з колишнім головним редактором переписала і передала у користування створеному комунальному підприємству «Редакція газети «Каховська зоря». Всі необхідні документи, які підтвердять правдивість моїх слів, редакція має. Якщо вдаватися в подробиці, то співзасновники за останні десять років не давали редакції грошей на папір, на заробітну платню, на оргтехніку, на комунальні послуги… Взагалі нічого. Міська та районна ради по факту є клієнтами, які співправцюють з газетою згідно з договорами про інформаційні послуги. Тож, м’яко кажучи, дивним виглядає бажання голови райдержадміністрації отримати “дивіденди” від підприємства, якому ніхто не допомагав, не утримував і не підтримував. До речі, наш сусід, газета «Маяк» (м.Берислав), отримує 80-відсоткову дотацію з місцевого бюджету. Та найцікавішим моментом є те, що Каховська райдержадміністрація не є співзасновником газети, але активно намагається впливати на долю редакції. Не секрет, що місцеві політичні “баталії” прославили Каховку на всю країну. Основними учасниками протистояння майже завжди є “БПП” та “ОБ”, але в даній ситуації представники різних партій (Тетяна Тертична від “ОБ”, а Валерій Салтиков — від “БПП”) демонструють вражаючу злагодженість дій. А нам розповідають, що політики різних течій не можуть працювати на громаду… Виявляється, можуть, коли їм це вигідно. КРОК ДО СВОБОДИ Не дає спокою думка, що реформи в Україні не матимуть сенсу, допоки виконанню законів протистоятимуть чиновники, які повинні їх не тільки дотримуватись, а й самі впроваджувати в життя. Та колектив газети налаштований рішуче: ще до прийняття Закону “Про реформування державних та комунальних друкованих ЗМІ” наші читачі побачили, що газета не боїться бути “гострою”, не боїться публікувати матеріали з критикою, не боїться судових позовів від посадовців, адже свобода слова — то початок великого шляху до демократичного суспільства, в якому не місце корупції, кумівству, погрозам, тиску та приниженням. Жанна Кисельова, головний редактор газети “Каховська зоря”. Р.S. Депутати районної та міської рад повинні зрозуміти, що виконання Закону України «Про реформування державних та комунальних друкованих засобів масової інформації» знаходиться на контролі Адміністрації Президента, а умисне ухиляння голів місцевих рад від розгляду на сесіях питання реформування КП «Редакція газети «Каховська зоря» є не що інше, як перешкоджання виконанню закону.
