Вірус прощення, або Як країну-агресора до ПАРЄ повертають
У перший день літньої сесії Парламентської асамблеї Ради Європи, яка стартує 24 червня, на голосування буде винесено проект резолюції, який раніше був схвалений регламентним комітетом ПАРЄ
Західна демократія, схоже, починає прогинатися під Росію. У перший день літньої сесії Парламентської асамблеї Ради Європи, яка стартує 24 червня, на голосування буде винесено проект резолюції, який раніше був схвалений регламентним комітетом ПАРЄ. Він дозволить повернути до Страсбурга делегацію країни-агресора.
Те, що у Росії є багато друзів за кордоном, не є новиною й дивиною. Адже із 2014 року, коли на країну-агресора за анексію Криму було накладено санкції й делегацію РФ позбавили права голосу в ПАРЄ, представники різних країн ЄС висловлювалися за зняття обмежень у відносинах із Росією. Щоправда, за лобіювання повернення росіян до Асамблеї можна й позбавитися посади, як це у 2017-му трапилося із тодішнім головою ПАРЄ Педро Аграмунтом. Проте друзі Путіна не полишають надії. Минулого року не без художнього керівництва генсека Ради Європи Турбйорна Ягланда було здійснено найнахабнішу спробу повернути агресора до Асамблеї.
І через таких високопосадовців-лобістів може скластися враження, що ЄС радий бачити Росію у своїх обіймах попри те, що та не повертає Україні Крим й продовжує війну на Донбасі. Але варто зазначити, що завдяки зусиллям української делегації в ПАРЄ раз за разом вдається стримати повернення представників країни-агресора до європейських інституцій.
До речі, Росія радо допомагала своїм лобістам. Вже 2015-го російська делегація, зробивши епічно ображений вигляд, залишила Асамблею, хоча ніхто її звідси не виганяв. Трохи пізніше відмовилася сплачувати членські внески спочатку до ПАРЄ, а потім й до Ради Європи. Всі ці роки у звичній для себе манері шантажу (погрожуючи вийти зі складу Ради Європи та Європейської конвенції з прав людини) агресор намагається вибити для себе зняття санкцій, мотивуючи це «дискримінацією національних делегацій», що нібито протирічить статуту РЄ.
До речі, згідно із статутом Ради Європи, у разі невиконання країною впродовж двох років своїх статутних зобов'язань (в тому числі йдеться й про несплату членських внесків) Комітет міністрів РЄ може накласти на порушника санкції шляхом обмеження репрезентативних прав й навіть виключення держави з організації. Таке засідання відбулося в травні в Гельсінкі, в ході якого про положення статуту та й про європейські цінності забули і радо висловилися за повернення російської делегації влітку цього року.
І ось нещодавно регламентний комітет ПАРЄ схвалив проект резолюції, більш схожий на капітуляцію перед РФ. Документом пропонується майже повністю ліквідувати механізм накладання санкцій на національні делегації. Нібито право члена Асамблеї голосувати, виступати й представляти свою державу не може бути призупинено. Тобто ПАРЄ фактично має простити путінській Росії Крим і Донбас та відновити країну-агресора в її правах в Асамблеї.
Звичайно, це удар як по Україні, так і по євроцінностях. Але не варто забувати, що це ще не беззаперечна поразка. Асамблея в перший день своєї роботи має голосувати за проект цієї резолюції. Тому в української делегації буде можливість поспілкуватися з колегами й переконати їх не віддавати свій голос за фактичну капітуляцію демократії перед кровожерливою путінською Росією.
Але можливий демарш в окремій міжнародній організації в складі Ради Європи може вважатися перемогою в битві, а не у війні. Адже навіть якщо Росія повернеться до ПАРЄ, на пом'якшення чи взагалі зняття економічних чи політичних санкцій країні-агресору сподіватися не варто. Минулого тижня брюссельський кореспондент «Радіо Свобода» Рікард Йозвяк у своєму «Твітері» написав, що Євросоюз продовжить санкції проти РФ ще на півроку «без дискусій».
І ще є санкції окремих держав, у тому числі країн ЄС. А якщо згадати, якого удару країні-агресору завдають американські санкції, можна із впевненістю сказати, що цивілізований світ не хоче бачити «людожера» за одним столом із собою. Принаймні доти, поки той не почне позбавлятися своїх жахливих звичок. Тому можливий вчинок ПАРЄ є не критичним, головне, щоб інші міжнародні організації ЄС не «заразилися» від Асамблеї вірусом прощення Росії.
Антоніна МІРОШНИЧЕНКО