Суворий нашийник для людини праці, або як Трудовим кодексом Милованова українців перетворять на рабів
Напередодні новорічних свят уряд підклав чергову свиню всім українцям, ухваливши розроблений на заміну КЗпП проект закону про працю й передавши його на розгляд парламенту. Запропонований документ в експертному середовищі вже назвали «Трудовим кодексом Милованова», адже власне цей міністр найактивніше захищає новації, які ще більше розширюють права роботодавців та перетворюють найманих працівників на рабів.
Права на папері
У деяких положеннях документа є законотворча «ложка меду». Але це тільки на перший погляд. Наприклад, вносяться зміни до Сімейного кодексу України, які зобов'язують кожного з батьків дитини віком до 3 років, що працює за трудовим договором, використати частину відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку тривалістю не менше одного місяця. Тобто і тато, і мама за законом будуть із малюком. Але варто нагадати, що у 2014-му було скасовано допомогу на час догляду за дітьми до 3 років і наразі її так і не відновили. Тобто фактично якщо батько працює, а мама сидить із малям вдома, годувальника змусять на місяць піти у неоплачувану відпустку. При цьому як прожити без грошей, нікого не цікавитиме.
Законопроект також забороняє розривати трудовий договір з ініціативи роботодавця з вагітними, жінками у декретній відпустці або особами, які перебувають у відпустці з догляду за дитиною до 3 років (у такій відпустці можуть перебувати як один із батьків дитини, так і бабуся чи дідусь, які ще працюють). Але і тут є виняток - звільнити, виявляється, можна у разі ліквідації юрособи-роботодавця чи припинення фізособою виконання функцій роботодавця. Тобто буде бажання - будуть і звільнення.
На папері також забороняється будь-яка дискримінація, в тому числі за соціальним чи етнічним походженням, віком, статтю, місцем проживання тощо. Враховуючи те, що попередній уряд своєю пенсійною реформою приховано підвищив пенсійний вік, ця норма стала б у пригоді багатьом українцям. Адже в нашій країні неохоче беруть на роботу людей віком старше 35-40 років. Але рано радіти. Бо цей гарний пункт перекреслюється іншим, який не вважає дискримінацією «винятки чи переваги, а також обмеження прав працівників, що залежать від властивих певному виду робіт вимог щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я, статі тощо або обумовлені необхідністю посиленого соціального та правового захисту деяких категорій осіб». Тобто роботодавець може виписати собі такі правила, які йому заманеться, й саме за ними буде відбраковувати робітників за віком, статтю, за кольором шкіри тощо - йому за це нічого не буде.
Також у документі згадали й про недопустимість мобінгу працівників, зокрема цькування, психологічний й економічний тиск. І це є промінчиком світової практики. Але чому в такому разі українські законотворці забули закріпити в цьому документі заборону харасменту (домагання, в тому числі сексуального характеру), незрозуміло. Щоб довести факт мобінгу, доведеться йти до суду із залізобетонними доказами. Обов'язок доказувати відсутність цих фактів покладається на роботодавця. Здогадайтеся, чи зможе людина довести українській Феміді свою правоту, якщо в карабаса-барабаса є і залякані загрозою звільнення інші підлеглі, і грошенят у гаманці набагато більше?...
До речі, законопроект передбачає, що всі свої проблеми з роботодавцем працівник може вирішити в суді. Але і тут є великий «привіт» для тих, хто не оформлений офіційно. У разі встановлення рішенням суду факту виконання працівником роботи чи надання послуг без укладання трудового договору (який має бути обов'язковим для всіх, навіть для хатніх робітників) і сплати ЄСВ, його позбавляють субсидії на житлово-комунальні послуги та інших пільг строком на 2 роки. Тобто навіть коли працівник, якого роботодавець відмовлявся оформлювати на роботу, намагатиметься захищати свої права в суді, його за це боляче покарають.
Договір - гачок для працівника
Урядовий законопроект про працю передбачає обов'язковість укладання детального трудового договору між роботодавцем та працівником. Саме він є головним документом при вирішенні трудових спорів. Більше того, без договору та повідомлення державних органів, які займаються адмініструванням ЄСВ, про прийняття людини на роботу її просто неможливо допустити до виконання службових обов'язків.
Законопроектом про працю передбачено 7 видів трудових договорів: безстроковий, строковий (укладається на термін до 5 років. Зараз за такими договорами вже змушені працювати діячі культури та мистецтв і педагогічні кадри. - Прим. ред.). Також роботодавець із працівником можуть укласти короткостроковий договір терміном до 2 місяців. Є ще сезонний договір, учнівській. Навіть трудовий договір із хатніми працівниками, тобто гувернантками, нянями, прибиральницями тощо, які допомагають по господарству. Якщо така людина працює менше ніж 80 годин на місяць, угоду можна не укладати, адже така зайнятість не вважається хатньою працею.
А ще в законопроекті прописана можливість укладання угоди із нефіксованим робочим часом, коли людина виконує обов'язки виключно за умови надання роботодавцем доступної роботи, без гарантій того, що така робота буде надаватися постійно.
Здавалося б, усе добре. Договір має збалансувати інтереси роботодавця й найманого працівника. Але насправді запропоновані законотворчі ініціативи можуть призвести до того, що робітника просто закабалять, а коли використають по повній - викинуть із швидкістю кулі.
Якщо роботодавець хоче змінити правила гри, не задекларовані в контракті, він просто розробляє додаткову угоду. Наприклад, про обов'язковість відеонагляду за співробітниками або щось більш цікаве. У разі, якщо робітник відмовляється її підписувати, карабас-барабас звільняє людину в односторонньому порядку в залежності від контракту рекомендованим листом або навіть електронною поштою.
У законопроекті зазначено: «Трудовий договір може бути розірвано з ініціативи роботодавця у зв'язку з порушенням працівником умов трудового договору понад два рази протягом 180 календарних днів. Перелік умов трудового договору, порушення яких є підставою для його припинення відповідно до цієї статті, визначається у трудовому договорі».
А в договорі (вірніше, в його додаткових умовах) прописується термін випробовування, заборона розголошення комерційної таємниці, якою деякими роботодавцями вважається навіть розмір зарплат або дрес-код тощо. Туди можна запхати навіть зобов'язання з'являтися на службу у костюмі пасхального кролика або роботу 6 днів на тиждень по 12 годин на добу із мінімальною перервою. Тому якщо роботодавцю захочеться позбавитися певного робітника, він із легкістю «намалює» порушення.
Крім того, трудовий договір може бути розірвано роботодавцем у разі відсутності працівника на роботі впродовж 150 днів через хворобу. Виключенням є втрата працездатності у зв'язку із нещасним випадком або професійним захворюванням. Але і тут можна згадати безліч прикладів, коли людина отримала серйозну травму саме на роботі, але в лікарні про це «забувають», бо роботодавець «позолотив ручку» кому треба.
І це тільки приводи для звільнення. Умови праці також не поліпшаться. Адже милованівським проектом закону про працю надається можливість роботодавцю виганяти на роботу працівників у вихідні й святкові дні. І це не вдарить по його гаманцю, бо такі умови можна прописати в трудовому договорі. Більш того, й платити за це доведеться менше. Адже грошова компенсація за роботу у вихідні, за законопроектом, повинна становити не менше 20 відсотків ставки (120%). Для порівняння: в чинному КЗпП визначається подвійна ставка (200%).
Крім цього, збільшуються підстави вимагати працювати понаднормово, а ще працівника без його згоди можна буде перевести на інше робоче місце. Крім того, роботодавець може легко відкликати працівника із щорічної відпустки. Не життя, а «рай». Тому не дивно, що на захист прав людини праці вийшли українці на чолі з профспілками, яких, до речі, законопроектом №2681 позбавляють повноважень.
Щоб вгамувати «зелених», які фактично викручують руки людям праці та профспілкам, довелося втрутитися навіть міжнародним колегам, які застерегли від ухвалення таких протиправних законопроектів. І це дало певний результат.
На засіданні парламентського комітету з питань соціальної політики та прав ветеранів, яке відбулося минулого тижня, депутати прийняли компромісне рішення включити законопроект до порядку денного й одночасно створити робочу групу для можливості започаткування широкої дискусії з проблем чинного та перспективного трудового законодавства, а далі займатися напрацюванням рішень з питань соціально-трудових відносин.
Битву виграно, але це не означає, що отримано перемогу у війні. Адже в монобільшості досі завдання номер один - підігнати законодавство під інтереси роботодавця й запровадити у трудових відносинах принцип «роботодавець завжди правий».
Олена САФОНОВА