Антон Орел. Маловідомий Конан Дойл

Антон Орел

«Нам не потрібні нові інструменти, нам потрібні нові очі - світ переповнений очевидними (та захопливими) речами, які ніхто, жодним чином, не помічає»

Шерлок Холмс - це вже усталений бренд, максимально іконічний детективний персонаж (його можна порівняти з картиною Моне "Враження. Схід сонця", яка стала титульною для імпресіонізму): навіть сторіччя потому після створення образу ним активно цікавляться та тиражують в кінематографі й попкультурі. Проте чи лише історії про геніального детектива вийшли з-під пера сера Артура Конан Дойла? Чи лише вони можуть зацікавити (можливо, навіть захопити) читача? Давайте дізнаємось, що ж ще написав цей непересічний британець.

Пригоди професор Челленджера

"Я — той, хто будує мости через прірви невідомого; інші можуть собі дозволити розкидати каміння внизу."

Цикл:
- «Загублений світ» (The Lost World) 1912 року;
- «Отруєний пояс» (The Poison Belt) 1913-го;
- «Країна туманів» (The Land of Mist) 1926-го;
- «Коли Земля скрикнула» (When the World Screamed) 1928-го;
- «Дезінтеграційна машина» (The Disintegration Machine) 1929-го.

Це поєднання пригод («Загублений світ» схожий на «Подорож до центру Землі» Жуля Верна) та наукової фантастики (чимось подібної до творів Герберта Велса). Челленджер - геніальна, але агресивна, запальна і домінуюча фігура, яка змінює уявлення про зовнішній світ, але легко руйнує внутрішній окремої особистості. Більшість його пригод в циклі описує молодий репортер Едвард Мелонун, чимось схожий на доктора Ватсона. Ось як він його описує:

"У мене перехопило подих побачивши цю людину. Я був готовий зустріти не зовсім звичайну особистість, але таке мені навіть не ввижалося. Найбільше вражали його розміри. Розміри й велична постава. Такої величезної голови мені в житті не доводилося бачити. Якби я насмілився примірити його циліндр, то, напевно, пішов би в нього по самі плечі. Особа й борода професора мимоволі викликали в розумі подання про ассирійських биків. Особа велика, м'ясиста, борода квадратна, синювато-чорна, хвилею спадаюча на груди. Незвичайне враження робило й волосся — довге пасмо, немов приклеєна, лежала на його високому, крутому чолі. Ясні сіро-блакитні очі кинули на мене критичний, владний погляд з-під волохатих чорних брів. Я побачив найширші плечі, могутні груди колесом і дві величезні руки, що густо заросли довгим чорним волоссям. Якщо додати до всього цього розкотисто-рикаючий, громоподібний голос, то ви зрозумієте, яке було моє перше враження від зустрічі зі знаменитим професором Челленджером".

"Загублений світ" - головний твір циклу, який вважається першим повноцінним художнім твором, який популяризував концепцію живих динозаврів у сучасному світі. Він започаткував цілий піджанр і надихнув незліченну кількість фільмів, книг та коміксів, включаючи франшизу "Парк Юрського періоду". На його основі був створений серіал "The Lost World", який виходив у 1999-2002 роках - він дещо вільно подає сюжет оригінального твору та характери персонажів, але є знаковим для свого часу."Коли Земля скрикнула". Задовго до сучасної Гіпотези Геї (яка стверджує, що Земля — це саморегульована система) Челленджер висуває теорію, що планета є буквально живою істотою, схожою на гігантського морського їжака (World Echinus).
«Дезінтеграційна машина» здатна дезінтегрувати (розщеплювати) об'єкт на атоми і реінтегрувати (відтворювати) його назад; оповідання є одним із ранніх прикладів наукової фантастики, що описує концепцію, пізніше популяризовану, наприклад, у «Зоряному шляху» апаратами телепортації (транспортерами).


Конан Дойл написав ряд історичних романів, деякі з яких вважав своїм найвищим досягненням.

«Ніхто не може мати честі, якщо він не довів її своїм життям»

- «Білий загін» (The White Company, 1891). Дія роману відбуваються під час Столітньої війни XIV століття. Юний і наївний Аллейн Едріксон залишає монастир у XIV столітті та приєднується до "Білого загону" — компанії англійських найманців під проводом шляхетного сера Найджела Лорінґа. Разом вони вирушають до Франції та Іспанії, щоб воювати на боці Чорного Принца, де Аллейн, пройшовши через битви та лицарські випробування, гартується як воїн, завойовує честь і отримує кохання. У роману ще є приквел - «Білий загін: Сер Найджел» (Sir Nigel, 1906).
- «Родні Стоун» (Rodney Stone, 1896) розповідає історію молодого Родні Стоуна на початку XIX століття, який стає свідком життя вищих кіл Англії часів Регентства, включно з принцом-регентом Георгом IV та боксерськими чемпіонами. У центрі сюжету — інтриги, таємниці та драматичні пригоди навколо боксерського поєдинку між легендарним Джимом Белкахедом та його суперником, а також розслідування сімейної таємниці, пов'язаної з ім'ям Родні.
- Цикл про бригадира Жерара - по суті, це комічний військовий щоденник про кумедні та часто абсурдні пригоди бравого, але хвалькуватого офіцера, який пережив усю епоху Наполеона. Дещо в стилі "Дон Кіхота" Сервантеса.


Сер Артур, окрім всього, створив цілу низку оповідань у жанрі містики, готики та надприродного.

«Життя, якщо воно триває надто довго, стає прокляттям»

«Схід приховує свої таємниці, і ті, хто намагається зазирнути в них, накликають на себе лихо» (цитата автора перегукується з концепцією Лавкрафта, у якого багато героїв, зазирнувши "в безодню таємниці", часто платять за це найвищу ціну).

- "Лощина жаху" (The Horror of the Heights): Це моторошне оповідання про пілота, який літає на надзвичайно великій висоті й виявляє, що верхні шари атмосфери населені жахливими, схожими на медуз, хижаками. Це містика, змішана з ранньою науковою фантастикою.
- "Перстень Тоті" (The Ring of Thoth). Сюжет оповідання розгортається у Луврі (Париж), де молодий, але несерйозний єгиптолог Джон Вансіттарт Сміт випадково залишається замкненим на ніч у єгипетському відділі музею. Там він стає свідком загадкового ритуалу: дивний чоловік, що працює нічним доглядачем у залі мумій, проводить маніпуляції біля одного із саркофагів. Цей чоловік виявляється Сорсою — єгипетським жерцем, який живе вже 3500 років.
- "Повість про Дж. Габеркука Джона" (The Story of J. Habakuk Jephson). Історія, натхненна легендою про "Марію Селесту", про покинуте в морі судно та жахливі події, які, можливо, мають надприродну природу.
- "Лот № 249" (Lot No. 249). Дія розгортається в Оксфордському університеті, де студент-медик Аберкромбі Сміт помічає, що його асоціальний сусід, студент-єгиптолог Едвард Беллінгем, володіє таємничою мумією (лотом № 249). Після серії жорстоких і дивних нападів на ворогів Беллінгема, Сміт застосовує дедукцію і виявляє жахливу істину: Беллінгем, використовуючи давні єгипетські сувої, оживляє мумію і посилає її вбивати. Сміт змушений протистояти вченому-лиходію, щоб припинити його злодіяння, що робить цей твір піонерським у жанрі жахів про мумій.

"Гроші — це кров світу, і якщо з вами щось не так, це зазвичай означає, що у вас проблеми з кровообігом"
"Немає нічого гіршого за людину, яка втратила внутрішній компас і пливе навмання в океані зла"

На межі жанрів (трилер із сильними елементами мелодрами та соціальної критики) є роман «Торговий дім Гердлстон» (The Firm of Girdlestone" 1890-го року). Історія розповідає про жорстокого та лицемірного містера Гердлстона та його амбітного сина Езру, які керують великим лондонським торговим домом, що займається торгівлею та військовими контрактами. Значна частина сюжету розгортається у Судані на тлі військової кампанії. Конан Дойл, як і багато його сучасників, був захоплений імперськими пригодами, і ця частина роману дозволила йому використати популярний тоді жанр колоніальної пригодницької літератури.


Це лише невелика репрезентація маловідомої творчості сера Артуар Конан Дойла. Таким чином, можна побачити, що він був багатогранним письменником, який писав у різних жанрах та вкладав найрізноманітніші сенси в свої твори - можливо, не завжди прогресивні, але часто не менш цікаві, ніж пригоди відомого детектива. Дуже сумно, що містер Холмс затінив усі інші його дітища, відібравши у світу купу літературних смарагдів та діамантів. Хоча, цілком ймовірно, що без успіху історії про детектива, Конан Дойл залишився б маловідомим письменником без фінансової можливості займатись улюбленою справою (з часом сер Артур облишив медичну практику й повністю присвятив себе літературній творчості).

"Я, мабуть, не той, хто повинен судити про власні твори. Я — лише інструмент, яким має користуватись хтось інший".