Почуття трепіту та досвід трансцендентного: як зустріч із чимось піднесеним впливає на нас

Чому споглядання природи, духовні практики, вплив музики та танцю мають на нас такий великий вплив? Сучасні нейронаукові дослідження підтверджують, що в основі трансцендентного досвіду, що супроводжує ці стани, лежить така складна, майже невимовна і практично незмірна емоція, як трепет. Переклали оглядову статтю, в якій психологи Марія Монро та Дечер Келтнер з Каліфорнійського університету Берклі розповідають, які зрушення відбуваються в нашій нейрофізіології, самовідчутті, переживанні сенсу та ставлення до інших, коли ми відчуваємо трепет.

У лісі ми повертаємося до розуму та віри. Там я відчуваю, що нічого не може статися зі мною такого, що природа не змогла б виправити – ні ганьби, ні лиха. Коли я стою на голій землі, моя голова омивається сяючим повітрям і підноситься в нескінченне місце, весь жалюгідний егоїзм зникає. Я стаю прозорим очним яблуком. Я нічого. Я бачу все. Потоки Всесвіт проходять крізь мене. Я невід'ємна частка Бога. Ім'я найближчого друга звучить тоді чужо і випадково; бути братами, бути знайомими, господарем чи слугою – це дрібниці та перешкоди. Я любитель нестримної та безсмертної краси.
Р.В. Емерсон

Трепіт як окрема емоція
Емоції – це короткочасні стани, які включають різні переживання, когнітивні і фізіологічні процеси, і навіть певну поведінку. Довгий час увага дослідників була зосереджена на шести базових емоціях, включаючи лише одну позитивну – радість. З того часу становище змінилося, і наука зайнялася дослідженням інших позитивних емоцій, у тому числі було досягнуто значного прогресу в картуванні різних характеристик такої емоції, як трепіт, або благоговіння (Далі ці поняття будуть використовуватися як синонімічні. — Прим. ред.). Трепіт виникає при зіткненні зі стимулами, які виходять за рамки звичної системи сприйняття. Дослідницька робота, що охоплює дані більш ніж 25 різних культур, показала, що люди відчувають благоговіння, стикаючись із мужністю та добротою інших людей, природою, колективними дійствами (танцями, ритуалами та церемоніями), музикою, образотворчим мистецтвом, релігійними та духовними практиками, народженням та смертю.
Чи є трепіт окремим станом? Чи відрізняється він, наприклад, від страху чи жаху? Почуття радості чи краси? Чи може якимось чином сприяти здоров'ю та благополуччю? Недавні дані свідчать про те, що трепіт – це особливий стан, що виникає на перетині восьми-десяти інших позитивних емоцій. Суб'єктивне переживання трепіту, зафіксоване в самозвітах, виявилося відмінним від таких емоцій, як страх, жах, захоплення, радість та інтерес. Це показали великомасштабні комп'ютерні дослідження емоційних реакцій на короткі відеоролики, що викликають спогади, музичні фрагменти та твори образотворчого мистецтва. У лабораторних дослідженнях трепіту та щоденних оцінках його природного прояву три чверті зафіксованих переживань були переважно позитивні, а близько однієї чверті пронизані відчуттям загрози та сприймалися як негативні. Ступінь, у якій трепіт виникає у відповідь на загрозу, більш виражена у деяких культурах, наприклад, японській. Це свідчить, що це почуття детерміновано культурою. У більш загальному плані трепіт, спричинений загрозою, не пов'язаний з покращенням стану, а в деяких контекстах може фактично погіршити самопочуття та завдати шкоди здоров'ю.
Почуття трепіту виражається в характерному русі лицевих м'язів, у тому числі в піднятих бровах, розширених очах і відкритому роті, а також супроводжується вокалізацією типу «вау». Нещодавні обчислювальні підходи (машинний аналіз більш ніж 2 млн. відеороликів) показали, що мімічні, тілесні та голосові висловлювання благоговіння відрізняються серед відображення 25 різних емоцій і виявляються у подібних контекстах у 144 культурах.
Як почуття трепіту зміцнює психічне та фізичне здоров'я
Кожна емоція, ймовірно, покращує психічне та фізичне здоров'я за рахунок специфічного впливу на моделі мислення, соціальну поведінку та фізіологію. Досягнення в розумінні процесів, що пов'язані з трепітом, вказують п'ять способів, якими короткочасні переживання цієї емоції приносять користь здоров'ю.
Зрушення у нейрофізіології
Фізіологічний профіль трепіту – підвищений тонус блукаючого нерва, знижена симпатична активація, підвищений рівень окситоцину та зменшене запалення – пов'язаний із покращенням психічного та фізичного здоров'я. Це ясно з досліджень підвищеного оптимізму, емпатії та благополуччя. Зміни благотворно впливають на такі характеристики, як відкритість іншим і просоціальні тенденції; зниження тривожності, депресії, соціального відторгнення, а також серцево-судинних та аутоімунних захворювань.
Зміни у самовідчутті
Було виявлено, що посилена увага до себе пов'язана з різними проблемами психічного здоров'я, включаючи депресію, тривожність, проблеми зі сприйняттям тіла, самоушкодження, зловживання наркотиками, розлад харчової поведінки, а також із соціальними проблемами, такими як ксенофобія та буллінг. Трепіт, навпаки, знижує надмірну увагу до себе. У різних дослідженнях, які включають аналіз реакцій на зображення природи чи приклади візуального мистецтва, було зафіксовано, що трепіт зменшує рівень фокусування у собі. Наприклад, у дослідженні, проведеному в національному парку Йосеміті, учасників попросили намалювати себе після відвідування оглядового майданчика, звідки відкривається широкий мальовничий краєвид на всю долину. Дослідники виявили, що люди, як правило, малювали себе в відносно набагато меншому фізичному розмірі, порівняно з контрольним нейтральним станом. Ці результати були підтверджені щоденниковими записами, згідно з якими у моменти, коли учасники фіксували переживання трепіту, вони менше думали про себе.
Посилення просоціальності
Емпіричні дослідження показують, що швидкоплинний досвід трепіту, викликаний у лабораторних та природних умовах, призводить до більшої спрямованості на співпрацю, жертовність та обмін. Так, було виявлено, що експериментально викликане почуття трепіту (у відповідь на відео про природу) змушує людей віддавати перевагу більш просоціальному, рівному розподілу ресурсів і бути готовішими жертвувати своїм часом на благодійність порівняно з іншою позитивною емоцією. Понад те, дослідження живої природі виявили поведінкові докази соціальної солідарності. Відповідні емпіричні дані постійно показують, що такий просоціальний зв'язок підвищує суб'єктивне почуття добробуту і може навіть збільшити тривалість життя.
Інтеграція у соціальні мережі
Наші емоції структурують патерни соціальних взаємодій. У дослідженнях різного роду – незалежно від того, як переживалося та фіксувалося почуття (у онлайн-звітах, лабораторних чи природних умовах) – переживання трепіту призводило до того, що люди відчували себе більш інтегрованими у соціальні відносини та загалом більше пов'язаними з соціальним та природним світом.
Підвищення почуття сенсу
Сенс виявляється у переоцінці життєвих подій, знаходженні зв'язку між поточними подіями та минулим, а також у цінностях та соціальних відносинах. Почуття сенсу пов'язане із зменшенням дистресу та депресії, особистісним зростанням та покращенням психічного та фізичного благополуччя. У переживаннях трепіту потреба в адаптації, що виникає в результаті зіткнення з різними стимулами, призводить до пошуку та створенні сенсу. Це може стосуватися конкретних соціальних контекстів і у загальному плані – життєвих сценаріїв.
Переживання піднесеного: практичні приклади
Трепіт часто виникає у трансцендентних станах, наприклад, на природі, на концерті, під час духовних практик чи психоделічного досвіду. Ці моменти змушують людей почуватися натхненими, міцними і сильними, але так, що це здається не піддається опису. При цьому переживання трепіту може принести користь фізичному здоров'ю та благополуччю.
Нещодавні емпіричні дослідження показали, що досвід трепітного благоговіння, окрім інших позитивних емоцій та глобального позитивного афекту, знижує симптоми посттравматичного стресового розладу (ПТСР) у ветеранів та молоді із групи ризику. Інші дослідження показали, що трепіт, що виникає в різних ситуаціях, посилює почуття соціальної інтеграції, особистого благополуччя і суб'єктивне відчуття наявності достатньої кількості часу. Проте трепіт, пов'язаний з оцінкою загрози – наприклад, присутність в епіцентрі землетрусу, страх перед всемогутнім караючим Богом чи участь у марші протесту, який переростає в насильство, – навряд чи принесе користь, натомість він може спричинити хронічний стрес та психологічні травми.
Можна виділити кілька варіантів трансцендентного досвіду, що супроводжується почуттям трепіту.
Природа
Згідно з науковими дослідженнями, контакт із навколишнім середовищем благотворно впливає на здоров'я, впливаючи на зниження стресу, зменшення запалень, посилення парасимпатичної активності та покращення імунітету. Експерименти за участю американських підлітків з обмеженими можливостями та ветеранів бойових дій показали, що перебування на відкритому повітрі під час рафтингу сприяло зниженню стресу та симптомів ПТСР, а також покращенню самопочуття. Крім того, почуття, що виникають на природі, у тому числі трепіт, знижують зацикленість на собі.
Містичний досвід та духовні практики
Відповідно до різних досліджень, почуття духовності – відчуття зв'язку з надприродними силами, які часто сприймаються як божественні, і релігійність – відданість формалізованим релігійним переконанням і практикам – приносять користь розуму та тілу.
При цьому в класичних працях психолога Вільяма Джеймса і в недавніх наукових працях, присвячених цьому питанню, трепіт посідає центральне місце у переживанні містичного досвіду, який часто називають духовним. Цей досвід культивується релігійним ритуалом, церемонією та практикою (наприклад, молитвою, співом або священною музикою), які пов'язані з сильнішими соціальними зв'язками, підвищеним благополуччям, зниженням тривожності та депресії, а також зниженням смертності від усіх причин, включаючи смертність від раку та серцево-судинних захворювань. Будь-який духовний досвід викликає зрушення у самовідчутті, а трепіт, що супроводжує його, зменшує суб'єктивний та фізіологічний стрес і, ймовірно, стимулює просоціальні тенденції та почуття сенсу.
Колективні рухи: музика, танець та церемонія
Колективні синхронні рухи, які можуть зустрічатися в групових ритуалах, церемоніях, колективному співі, святкуванні, а також у момент захоплення музикою та танцями можуть викликати досвід трепіту та благоговіння. Це відбувається завдяки загальному нейрофізіологічному профілю учасників, зниженні самотності, підвищенню почуття причетності та приналежності до групи.
Наприклад, в описах ірландських парадів на честь Дня Святого Патрика та ходи паломників на індуїстському фестивалі Магха Мела в Індії зустрічається трепіт. Святкуючі впевнено говорять, що вони є частиною чогось набагато більшого, ніж вони самі, а саме духовної спільноти, яка посилює їхню цілеспрямованість і наділяє фізичною витривалістю. Аналогічний вплив на почуття трепіту було виявлено як у релігійних, так і в нерелігійних колективних зборах, таких як фестивалі музики та мистецтва. З'ясувалося, що музика є одним із найпоширеніших джерел благоговіння. Наприклад, при прослуховуванні музичного твору люди можуть почуватись приголомшеними, відчувати себе частиною музики, сприймати себе більш маленьким і переноситися в інший стан свідомості з іншими законами часу, простору та причинно-наслідкових зв'язків. Емпіричні дослідження підтверджують, що музика здатна покращувати фізичний стан. Наприклад, у недоношених дітей музична терапія благотворно впливає на частоту серцевих скорочень та дихання, необхідний набір ваги – скорочення днів госпіталізації.
У груповому чи одиночному танці люди висловлюють і відчувають трепіт. Люди також схильні повідомляти про відчуття, що їхнє «я» зливається з іншими – про почуття взаємопов'язаності. У дослідженні, проведеному в Бразилії, старшокласники здійснювали танцювальні рухи руками та головою або синхронно з іншими під такт метронома, або несинхронно з тими, хто знаходився поряд, та учасники, які «танцювали» в контакті з іншими, відчували себе більш пов'язаними з ними. У них також підвищувався поріг чутливості до болючих стимулів, що є ознакою підвищеного вмісту опіоїдів. Цей досвід супроводжувався почуттям злиття з іншими. Більше того, дані вивчення впливу танців свідчать про загальне покращення фізичного та психологічного здоров'я танців. Наприклад, дослідження танцювально-рухової терапії виявили в учасників зниження симптомів тривоги, стресу та депресії, а також покращення загальної якості життя.