Вітрильники не поступаються

Автор твердо впевнений, що такі слова, як вітрило, вітрильник, кліпер, бриг, бригантина, барк, баркентина та інші, пов'язані з історією вітрильного флоту, ніколи не перестануть хвилювати людей у приморських містах і особливо молоде покоління.

Спочатку поговоримо просто про вітрило. «Вітрило» - це рушій, призначений для перетворення енергії вітру в роботу корисної тяги судна. Вперше вітрило з'явилося 5-6 тисяч років тому в Єгипті та Месопотамії, а згодом незалежно і в інших країнах: Китаї, Океанії, Південній Америці та інших.

На Дунаї перші моторні судна з'явилися лише 1818 року, а доти, попри всі труднощі заходу на річку з моря, плавали лише вітрильні судна.

Заслужено, одними з найгарніших вітрильних суден свого часу вважалися чайні кліпери – швидкохідні три- чи чотирищоглові вітрильні судна для перевезення цінних вантажів (чаю, прянощів та ін.), поширених у ХІХ столітті.

Сьогодні красені-вітрильники в основному збереглися як навчальні вітрильні судна і знаходяться в основному на балансі морських академій та училищ.

У цій статті читачам пропонується невеликий матеріал про одне з найгарніших вітрильних суден минулого, яке було скопійоване з креслень оригіналу, побудованого в 1580 році для відомого англійського мореплавця і пірата, за сумісництвом, Френсіса Дрейка та знову побудоване в 1973році. Це копія галеону "Золота лань". Особливо мене вразило чудове кормове налаштування трищоглового галеону, за сучасною класифікацією барка. На кораблі є 28 діючих копій гармат того часу, обстановка та аксесуари точно витримані в стилі епохи.

Будували судно на верфі, вручну, за допомогою інструментів єлизаветинського часу, за старими технологіями та зі старих матеріалів. Судно експлуатується весь цей час, як плавучий музей, також для проведення різноманітних зйомок, державних та корпоративних урочистостей у різних частинах світу.

Довжина судна 365 м, ширина 7м, осадка 4м, водотоннажність 290 т, вітрильна площа 386 квадратних метрів, є, прихований у надбудовах, невеликий двигун потужністю 295 к.с.

Сьогодні вченими, практиками та просто любителями плавання під вітрилами у різних країнах прикладається багато зусиль з метою підвищення аеродинамічної ефективності парусного озброєння суден та спрощення роботи моряків з вітрилами. Робота просувається повільно, хоча сама проблема та спроби її вирішення мають давню історію.

Зупинимося на цій історії докладніше.

Вчений А. Флеттнер припустив, що вітрила можна замінити встановленими на кораблі циліндрами, що обертаються. У 1924 році на 54-метровій шхуні «Buckau» замість трьох щогл було змонтовано два роторні циліндри. Обертання циліндрів здійснювалося за допомогою електродвигунів, які отримували живлення від дизель-генератора потужністю 45 к.с.

У середині лютого 1925 р. шхуна «Buckau», з роторами Флеттнера замість вітрил, вийшла з Данцига (нині – Гданськ) до Шотландії.

Багатообіцяючі досліди спонукали судноплавну компанію Rob.M.Sloman з Гамбурга в 1926 році побудувати вантажне судно "Барбара". На ньому заздалегідь планувалося обладнати ротори Флеттнера. На судні довжиною 90 м і шириною 13 м було змонтовано три ротори заввишки близько 17 м. При цьому для кожного ротора вистачало одного маленького двигуна потужністю всього 35 к.с. (При максимальній швидкості обертання кожного ротора 160 об/хв). Тяга роторів була еквівалентна тязі гвинтового рушія разом із звичайним корабельним дизелем потужністю близько 1000 к.с.

У 2010 році з'явився третій в історії корабель з роторними вітрилами - важка вантажівка E-Ship1, яка була побудована на замовлення компанії «Enercon», одного з найбільших виробників вітрогенераторів у світі. 6 липня 2010 року його спустили на воду на судноверфі Лінденау в Кілі. 130-метрове судно шириною 22 м вантажопідйомністю понад 9 тис. тонн з екіпажем 15 осіб здійснило коротке плавання з Емдена до Бремерхафена. А вже у серпні воно вирушило у свій перший робочий рейс до Ірландії.

Судно обладнане чотирма роторами Флеттнера і, звичайно, традиційною силовою установкою на випадок безвітря та отримання додаткової потужності. Все-таки роторні вітрила є лише допоміжними рушіями: для 130-метрової вантажного судна їх потужності обмаль, щоб розвивати належну швидкість. Однак, слід зазначити, що роторні вітрила дозволяють заощадити від 30 до 40% палива на швидкості 16 вузлів.

Норвезький інженер Терьє Ладе, згідно з повідомленнями в пресі, запропонував оригінальний підхід у питанні заміни традиційних вітрил. Проект «Vindskip» – це торгове судно, яке рухається вітром і газом, причому сам корпус судна є вітрилом або скоріше аеродинамічним крилом. Суть винаходу в тому, що програмне забезпечення вчених дозволяє оптимальне використання енергії вітру в будь-який час і за будь-якого його напрямку, аби він був.

З інших найсерйозніших розробок нових видів транспортних суден з вітрильним озброєнням можна назвати створений у ФРН проект вітрильника "Dynaschiff" з прямим вітрильним озброєнням "Dynarig". Цей проект парусного озброєння характеризується повною механізацією всіх операцій з вітрилами під час маневрування, включаючи постановку та прибирання.

Японські вчені пропонують одночасно і старий і новий спосіб руху судна, скоротивши за рахунок цього витрату палива на морських суднах. Вони розробили вітрила оновленої телескопічної конструкції завширшки 20 м та висотою 50 метрів. На вантажному судні встановлюється цілий масив вітрил, автоматично керованих за допомогою інтелектуальної навігаційної системи. В іншій новій версії для виготовлення вітрил використовуються композитні матеріали з алюмінію та укріпленого волокном пластику. Забезпечується економія палива щонайменше 25 відсотків. Єдиним недоліком конструкції є її вартість. Кожне вітрило коштує 2,5 млн доларів. Проте з огляду на прогрес у розробках аналогічної системи розробники сподіваються, що таке судно може з'явитися вже скоро.

Почесний працівник УДП,

ветеран Дунайського пароплавства

В.М.Воронцов.